Аліса разом з братиками та її мамою жила недалеко від моєї дачі...Коли всі цуцики підросли я почала шукати їм господарів. Їх було всього троє. Одного разу коли я приїхала за ними, дівчинки (єдиної) не було. Сусіди сказали, що ніби її хтось забрав. Я подивилася всюди, але її ніде не було...Я віддала хлопчика, та нехзабаром віддала іншого. Пройшов час, я думала, що цуциків уже немає, коли до нас зателефонувала жінка з сусідніх дач та сказала, що довго не могла знайти наш номер, та вернулася дівчинка, та що пропала, її збила машина, вона від шоку та страху втікла і певно дуже довго шукала дорогу назад. В неї було травмоване бедро, та вже все зрослося, адже пройшло близько місяця. Дівчинка майже одужала та час був втрачений, вона підросла. Я виводила її на базар уже на повідку. Але ніхто не брав її, а вона стала вже собакою - підлітком. А таких, як відомо, віддати тяжко...настала осінь. перші морози. Аліса (так її назвали) залишилася зимувати на дачному масиві. Важко собі уявити, наскільки самотньо, голодно та холодно собакам які зимують на напівпустих дачних масивах. напівголодна Аліса з її мамою пережила зиму...наступну вона б певно не пережила...Тому немає слів щоб виразити мою особисто та нас усіх подяку пані Інес за те, що вона дала нове життя цій бідолашній істоті. Я з сумом усвідомлюю, що у нащій країні немає шансу для такої довірливої та лагідної собаки. згадуємо, з якою ніжністю зазирала вона в очі нам усім, ніби питаючи "Чи ти мій господар?"...Думаю, тепер ти щаслива, Аліса!
на фото Аліса з її новим другом - котом Сілвером)))
