І почну з того, що я… ненормальний. Принаймні для деяких мешканців Хмельницького де народився і виріс. Не хочу вказувати де саме, щоб не залазити в їхні почуття не скинувши гидотних чобіт образ так само ,як вони мені зробили…

В 6 років я знайшов цуцика. Хтось перерізав йому горловину. Мале лежало так тихо, що аж струменці його сліз можна було почути. Але воно було живе! П’ять днів потаємки доглядав цуценя. Шостого дня моя мати, ледь не зомлівши від побаченого(моє обличчя до вух було запацькано розмащеною кров’ю, бо намагаючись обмити цуценячу рану я використовував… власне слиння) взнала про мою таємницю .Звичайно ж ,вдвох ми відходили мале. Але постало питання: куди його діти? У нас було вже 3 пса і на четвертого мати не погоджувалась.

Якось я почув теревені двох сусідок, одна з ниx, тітка Галка ,сказала, що дуже хотіла б мати лисичку, бо вони гарні, але не дзявкають, як песики ,що її дуже дратувало. Я притьмом побіг додому , набрав повні долоні глини з відра ,що мати приготувала для підмуркiв, і заходився цуцика тією глиною „ перелисицювати". Тоді вперше в житті я був… покусаний собакою ,навіть кров йшла , але настирливо продовжував фарбувати мого цуцика в лиса.

До вечора все було готове. Тоді я пишався плодом мого творчого витвору. Aле зараз, як пригадаю, то… розумію чому в тітки Галки випала з рук дійниця з молоко, коли „ Mоє лисиня" показалося їй у всій красі- з собачою головою, тонесеньким тільцем, з якого стирчали не те сірі їжачі голки, не те руде щитовиння дикої свині ,а на тому органі, який мав бути хвoстом, вириєм мотилявся сріблясто-грязний сніжок з новорічної ялинки. А коли щe й „лисеня" почало хлебтати молочну калюжу, то ,беззвучним снопом ,тітка так і сіла на поріг. Тоді то я розпочав „лисячу презентацію" і повідомив, що цeй лисик не тільки не гавкає ,а й взагалі нічого не може сказати навіть по собачи ,ні по лисячи ,бо немає голосу. Тітка Галка, розумію сьогодні ,була мудрою жінкою , вона видусила з себе щось типу: „ ага „ і я пішов додому задоволений прилаштуванням свого лиса. Звичайно ж, ця екстравагантна новина розійшлася по всіх і того ж вечора я вперше почув від сусідського підлітка, що я не нормальний.

Кожного вуличного песика чи котика, якого я підбирав у місті, було мною прилаштовано.подекуди таке прилаштування проходило „чомусь" не завжди з першого разу. Наприклад, що кіт раптом народив двох восьмитижневих котенят, „чомусь" ніхто із сім’ї сусіда мені вірити не хотів… А з часом в кожного, хто жив на вулиці, чи був знайомим нашої сім’ї ,був і котик, і песик , але його терпець закінчився , мене відверто називали ненормальним. Але від цього я навіть не червонів ,продовжував підбирати бездомних тварин, намагаючись їх прилаштувати. боліло те, що кількість заглядаючиx в очі бездомних тварин не зменшувалася. я бачив їх КРУГОМ. КРУГОМ І ЗАВЖДИ. Навіть у снах…

І відчував себе винним ,що не можу цього змінити, хоча пробую, хоча роблю, хоча хочу. Якщо хтось втрачав рідну рідну людину ,той зрозуміє зараз мене. Моя мати криком кричала просилася: „Боже, сину, убий мене, я не можу більше …",корчилася в муках від раку ,бо не було медикаментів, які їй хоч трохи допомогли б. це тривало цілодобово довгих 79 днів, а я був такий безпорадний, безсилий хоч щось змінити, якось допомогти… Хотілося її біль на себе забрати ,хоч на секундочку… Не міг…

Ота безпорадна безсилість ,що можна ще назвати відчуттям провини ,не можливість щось змінити- це найгірше ,що мені довелося пережити у своєму життi…

I майже такуж саму безсилість відчувають ті, хто намагався і намагається захистити бездомних тварин. Це знущальне відчуття провини переслідувало мене тоді, малого і не залишає сьогодні.

Aле нічого не робити я також не можу. І коли хоч кілька собак чи кішок ніжиться від прогладжування їхніми господарями , це саме те, на що моя совість, без брехливої сором’язливості переможно вигукує:" ой хлопче, як я тобою пишаюся!"

Перш ніж продовжувати свою примітивщину далі, хочу щиро вибачитися перед писаками- в хорошому значені цього слова, що я взявся також себе до них втулити. Хоча розумію, що далеко не так все на папері гарно зазначу ,як міг би зробити кожен з Вас, пани журналісти. Але я добився до паперу з ручкою лише тому ,що ви, шановні ,будьмо відвертими ,якщо і хочете ,та не можете сказати все те, що можливо давно насохло на мізками… Aле вишкрябати його на папір не можете. Бо …залежите. Насамперед -від роботодавця ,тобто редактора, він у свою чергу -від кожного, хто має, хай кривоногого, але ослінчика в будівлях ,що залищатили майдан Незалежності Хмельницького. Я ж- людина незалежна ні від тих, на ослінчиках, ні від будь-якого редактора.

Отож почну перепалку з тими ,хто брутальність свого сленгу і незнання своєi мови старанно заточує на „ лиходіях з Європи „. доказує, якi підступнi вони- французи, німці, австрійці, швейцарці, словом європейці, як усіма вишуканими нелегальними методами забирають таких загально любимих українцями , але чисто випадково бездомних тварин України до себе .Звичайно ж- з кровожерливою метою!!! А назад привозять сміття ,яке не хочуть у Європі викидати, бо дорого. Про це стурбовано волає ой чи ж один громадянин України, коли чує, чи десь між знайомими літерами таки вичитує про меценатство,гуманітарну допомогу ,спонсорство для тварин... „ А що в них свої псів не має? Так просто ніхто своє євро не віддасть!"

Дають, шановні невігласи, дають. Бо поруч із цінностями, які важливі лише вам, існує ще й , до відома, таке як сердечність, співчуття, безкорисливість.Але жоден з Вас далі його власних черевиків, хай гонорово ,але особисто мордозапльованих, нічого в світі більше не бачив, і за межі свого харкотиння на асфальті, не переступав… А корчить із себе- Цезаря з Голопупівки з пізнанями про інших у виглядi паплюжень. Хоча кожен з вас, заздрісників, я впевнений так саме на 100%, як у церкві останнім слово є „Амінь „,готовий зразу ж залишити Україну і жити в тій такій „паршивій „ Європі ,себто не задумуючись помінятися місцем навіть зі мною –миршавеньким, тлустим, коліноголовим, який вже 10 років є, Богу дякувати , громадянином Австрії і успішно працює в Німеччині.

Так своїх ,себто європейських тварин вистачає і за статистикою тут мешкає більше домашніх тварин ніж самих австрійців. А взяти песика зі сходу (де для нього є певним, як правило лише лиха смерть) у свою родину це честь, це насолода від допомоги, яку надано слабкішому і безнадійному...

Щож до сміття ,то дорогим є лише те, яке постає від харчових продуктів; шалупиння картоплі, яєць, запліснявілого спагеті тощо. A таке, як вживане одіяльце, яке везуть в Україну ,щоб підстелити бездомному песику, тут можна біля кожного магазину, в будь-який час безкоштовно вкинути в спеціальний контейнер для текстильних речей, які згодом будуть перероблені…

Мій друг, хірург який має власну серцево-судину клініку, поміняв деяке обладнання на новіше ,а вживане вирішив подарувати одній з українських лікарень. За свої власні кошти найняв три величезних вантажівки, як тут кажуть „ 11 Fuss", За свої власні кошти завантажив їх і за рахунок власної відпустки, яку впевнений міг би провести з дружиною та двума дітьми десь на берегах моря, поїхав до східного кордону, аби переправити те обладнянання українській лікарні і кілька днів попрактикувати місцевих лікарів на ньому працювати. Зазначу для вас же, паплюжники ,що все те так зване б/в обладнання було ще технічно проатестоване за європейськими стандартами терміном на три роки. Отож доїхавши до українського кордону він успішно… залишився там на всі 19 днів, які планував провести за операціями в Україні. Бо митники України знайшли стільки паперів, папірців і папірчиків для законного і „чорненького „ розмитненя при ввезені в Україну медичного обладнання, що її сума перебільшувала найдорожчу ціну, яку би мій друг отримав від його австрійської клініки ,якби навіть спродав все до останнього шприца! На 19 день практично безперервних дискусій все обладнання було викинуто на польському пункті приймання металобрухту, а вилучену суму грошей було переведено африканську клініку, в якій друг періодично безкоштовно оперує разом з іншими європейськими медиками з організації «лікарі без кордонів». Але найгірше в цій ситуації було те, що мій товариш, відомий хірург, так само безпомічно намагався вичавити з мене відповідь на питання : „Чому ?",як і я сам її знайти. Але нічого внятного, тим паче логічного у нас не вийшло ,бо ж ніякої там логіки нема і не було…

Aле обом боліла зновуж таки безсилість хоч щось змінити.

Повертаючись до тварин скажу, так саме європейські захисники намагаються провести в Україну їхню гуманітарну допомогу і так само натикаються на митників, потім -на владу, а на десерт- на вас, паплюжників.

Далі хочу трохи пописати про українців на владних ослінчиках. І зокрема про хмельницьких. Я спостерігаю весь час за подіями в місті, як не як там народився і ріс, хай ненормальним. Пару останніх років я риюся в хмельницьких сайтах різних видань. В місті нарешті почало з’являтися все більше „ненормальних" людей, які встали за бездомних тварин горою і боронять їх в рукопашну, як у буквальному сенсі того слова, так і в переносному. Саме їм ,зокрема отим дівчатким з «Врятуй життя» хочу щиро сказати: „ знайте Ви –нормальні! Hормальні ,як і кожен громадянин матінки Європи, врешті решт як і я!" I хочу попросити вас:" не вірте, не довіряйте, не прислуховуйтеся до того ,що вам „піарять" мужі міста. Брехня ,то все брехня. Чи ви ще не переконалися у цьому? Ви ж самі пишите і в газетах, і на вашому сайті, що отруєння та вбивства бездомних тварин продовжується( а вони і не припинялись!)

Та невже отой Леонід Китаєвич від"Спецкомунтрансу" (його фото та відео знущань над тваринами оприлюдено вже кругом) іде собі в 6 годин ранку на роботу і без дозволу керівника чи котрогось із заступників отого „Спецкомунтрансу", бере собі вільно службову машину і гасає на ній, збиваючи стареньких собак ,стріляючи отрутою в молодих?! Мабуть таки той самий його безпосередній начальник виписує йому заздалегідь дорожню путівку, в якій обґрунтовується, що Л. Китаєвич має до такої то години поїхати із „Спецкомунтрансу „ у пункт B, потім -С і назад ,заправляє бензином і дає ключ від комірки де зберігається зброя, яку мабуть куплено ще легально ( тобто до 2006 року ,до виходу ЗУ «Про захист тварин..»); і дає нелегальні шприци з дитиліном, бо закуповуються вони ж нині за „Спекомунтрансівськими" документами, як до прикладу, мітли або ящики для сміття. І представники управління, яке керує „ Спецкомунтрансом", також в курсі придбання отого всього, бо ж їм же мерія наказує.

А як же інакше? Як ще пояснити витрату бюджетних грошей „Спецкомунтрансом", який не має мітл чи ящиків для сміття ,не виділяє гроші на стерилізацію вуличних тварин , але їх кількість не сильно збільшується, хоча кожна бездомна сука привела весною мініму 3 цуцика? Чи не хотіли б цю арифметику переглянути правоохоронні органи, які займаються фінансовими махінаціями? На скільки мені відомо публікація у ЗМІ може бyти також підставою для порушення адміністративної чи кримінальної справи?! І про цю дивну математику вже писали у Хмельницькому не раз, і я думаю не буду останнім, на жаль. І коли згідно закону України забороняється відстріл бездомних собак чи кішок, ще б хотілося довідатись -як і коли було передано зброю для вбивства тварин у правоохоронні органи? Де ті важливі документи -докази з обох структур, себто акт здачі, a головне -акт прийому? I коли така передача не відбулася , то чому „Спецкомунтранс „нелегально зберігає зброю? А якщо і легально ,то хто проводить періодично отой психологічно-медичний тест на адекватність власника зброї? I хто є врешті- решт її власником? бо рушниця чи пістолет не може, на мій погляд ,бути власністю комунальною, га? Чи я помиляюся? І чому отой ,хай би його трясця взяла, Л.Китаєвич стільки років незамінний у „Спецкомунтрансі" і пережив вже Eнну кількість директорів? чи не тому що управлiнню ЖКГ, мерії, отой катюга потрібен ?! бо таких, по лікті в крові, важко ж бо десь знайти?!

Про ще одну затію міської влади. Як декотрі, почали і ви ,шановні члени організації «Врятуй життя», плескати в долоні ,мовляв, о ,як піклуються про братів наших менших у так званому притулку „Добро"! Я був у тому „Добрі" двічі. Перший раз -минулої осені! Oт дурник наївний, завантажив повністю багажник сухими кормами для собак і гайда туди. Зустріла мене баклажанолиця дебела білявка з явно вирадженим призрінням, мовляв, а ти ще що таке? Hу так, не придався я до Шварценегера ,такий собі хлопчик Kотигорошок, але тож не є причиною для такої «сердечності».I те, що я побачив ,назву коротко -собачий освенціум…

Все, що накупив ,роздав бездомним собакам на вулицях, бо чомусь був переконаний, що наврят чи би та білявка поділила би те все між бідними собаками. A от між хабарниками…

Вдруге я вже був y червні і вивіска на триметровому бляшаному мурі : „ притулок для бездомних тварин „Добро". Вхід заборонено. Охороняється собаками." cказали мені про яке добро там йдеться ще більш красномовніше, aніж та молодиця.

Але щоб це „добро" стало справді добрим ,потрібно щонайменше повне і комплексне реставрування провести! Реставрування мізків. Від татка міста -до отієї „доброзичлівки". Бо ж окрім того, що над бездомними тваринами практично кожен може свою нелюдськість тренувати, на них спихають ще й зараження всіма інфекційними болячками, якими хворіють хмельничани! Сміявся би, якби не було так сумно! Cкільки людей живе у Хмельницькому?

Cтатистично -240 тисяч. A скільки ж собак (ви)живе в місті ? 10 тисяч ? 15 тисяч? Думаю -максимум. Пригадуєте скільки живе в Австрії ? я писав вище. Так ,приблизно в 2 рази більше, як австрійців. Тобто фактично в такому ж за кількістю населення австрійському місті, як Хмельницький ,мешкає щонайменше 480 тисяч тварин!!! Відчуваєте оту „маленьку" різничку? Але кількість захворювання інфекційними захворюваннями мізерабельна, в порівнянні з українською статистикою.

Парадокс? Ні. Бо там вчасно прибирається і сортується сміття, відкритих полігонних смітників ,як біля Хмельницької телевишки, не існує. Отож сточні води з отим ексклюзивним смітниково-хімічним коктейлем не потрапляють в труби трубопроводу, який, впевнений, у Хмельницькому грізніший, ніж середньостатистичний австрійський унітаз, вибачайте. Hадто прямолінійний я? Tак! Aле був би дуже радий ПОМИЛЯТИСЯ!!!

Саме тому українці вимирають вже 55-річними ,а в австрійців починається чергова молодість, бо до 85 ще гей- гей скільки літ попереду!

Попри те ,ще хочу сказати про блохи. В мене-3 собаки, двох з них підібрав на вулицях Хмельницького ,5 котів і діти мають хом’ячків і морських свинок. За всі ці 10 років жодна наша тварина не мала ні однієї блошки ,хоч ніяких крапель проти них не отримувала, і навіть протиблошиних ошийників не носять. Хоча ми живемо, як тут кажуть, у селянському дворі, тобто практично всі тварини заходять чи виходять з хати себто контактують з дикими тваринами( їжаками ,ласками, зайцями, косулями). I жоден з наших знайомих ще ні разу блохи не бачив!

Дивина? Pеалітет! Так само як і те, що після стерилізації чи кастрації( що мають практично 80% тварин у Європі) тварини набагато спокійніші і добріші. Влада ж України доводить: ні стерилізовані собаки стають агресивнішими ! Tоді я пропоную: приїдьте в будь-яку європейську країну і подивіться: де є всі ті агресивні собаки Європи? Чи знову ж таки у всій Європі ненормальні ( як був у Хмельницькому і я ), га, шановні?

І ще про один гачок з наживкою ,якого люди владні закинули для простаків. Уявіть собі, що в’язню пропонують: будеш себе пристойно вести, навчишся виконувати простенькі правила поводження в суспільстві, забудеш про звичку інших принижувати, вбивати, то ми тебе доразу ж випустимо на волю… Що ж отой в’язень? Ага, він диктує його умови, мовляв ,от коли ви підпишете мені документ, що я 100% такого то числа ,місяця ,року вийду на волю ,тоді я спробую себе пристойно вести, навчитися виконувати простенькі правила в суспільстві, не вбивати...

Хм, дурню плету я тут?Не може такого бути! На рівні тюрми мабуть ні! Aле ж на політичному рівні огого i як!!! Європа зробила Україні в травні цього року знову крок на зустріч- розробила і передала українській владі план економічно політичних реформ на півтора року, виконання якого впустить Україну, як отого вигаданого мною в’язня ,на волю …вільних торговельних стосунків з ЄС. Одним з пунктів того плану, який Європа готова матеріально підтримувати!!!- прийняти національну стратегію розвитку оточуючого середовища до 2020 року, провести реформи в економічнo-екологічнi сфері , збільшити штрафи за засмітнення прирорднього середовища і за порушення екологічного законодавства… Що ж Україна? Вона, як той в’язень ,підленько так: от коли дасьте гарантії ,що візьмете нас в ЄС, ми почнемо це робити!..

Саме за це і тому я люблю лише країну Україну і ненавиджу одноіменну державу, влада якої робить лише те, шо її вигідно. У Хмельницькому також! Як проти власних земляків так і проти істот божих…

Фелікс Крук, нормальний австрієць,народжений у Хмельницькому ненормальним.