Продовження: Потім прийшла черга Каштанки....Вона пожаліла про те що вранці гавкнула на мене...
Ну ось. Нарешті примірки закінчились і всі пішли відпочивати....
Коли настав вечір-ми почали збиратися додому. Велике СПАСИБІ Андрію, що забрав нас з притулку. Автобуса не було і я не уявляю як би ми добиралися.
Ось таким був наш день у мініпритулочку. Сподіваюсь Вам сподобалось гуляти з нами по країні собачок. У місці, де їх ніколи ніхто не образить, у місці...де вони завжди будуть накормлені та зігріти теплом наших рук та сердець... Там, де нема ні Льоньки, ні спецкомунтрансу, ні мерії....нікого безсердечного.
Я дуже сподіваюсь на те, що ці малюки знайдуть свою справжню родину. Що одного разу, рано-вранці, прийдуть добрі люди, які заберуть цих чудових янголяток до себе додому, і їм більше ніколи не доведеться ночувати та жити на вулиці.
Адже кожен з цих малюків, з крихітним, але дуже добрим серцем, так само, як і ми, мріє про затишок, про людину яка завжди буде поруч, зігріє своєю любов'ю це крихітне і тендітне створіння....
Я сподіваюсь що всі знайдуть дім.
А поки...Кожен з нас може зробити щось добре для цих маленьких ДРУЗІВ людини. Ви можете приїздити в притулок та гратися з малюками, допомагати продуктами, а також, і це, напевно, головне-допомогти знайти справжню домівку для цих собачок. І тоді цей світ стане трішки добріший, і ще одна собача доля стане щасливою.
Не залишайтесь байдужими. Адже вони чекають на нашу допомогу. Давайте разом будемо робити цей світ ДОБРІШИМ!!!