Шановна пані Людвіг! Шановна німецька команда! Ми, правління організації захисту тварин «Врятуй життя» змушені звернутися до Вас по допомогу, у надії на Ваші небайдужі серця, на Вашу могутню підтримку у такий надзвичайно важкий для нас момент…

11.04.11 я, заступник голови ГО захисту тварин «Врятуй життя» Голубнича Олена, члени Правління Бойко Іван та Главінський Олександр, волонтери Круліковський Славік та Давидюк Людмила стали свідками жахливої ситуації, у якій терміново просимо Вас розібратися!!!

11.04.2011 року волонтер Людмила Давидюк зателефонувала до пана Китаєвича Леоніда та Черешні Андрія близько 11.30 щоб сказати, що головний лікар ветеринарної лікарні у м-ні Раково чекає собак на стерилізацію. У слухавці вона почула гавкання собак та крики людей. Пан Черешня сказав у грубій формі, що робить «зачистку» на Львівському Шоссе та просто поклав слухавку. Людмила Давидюк зв’язалася зі мною близько 12.00 години і через 15 хвилин я була на вул. Хотовицького.

Я була на вул. Хотовицького, Молодіжній, Інститутській, Львівське Шоссе. Потім під’їхав наш волонтер Круліковський Славік і ми з ним разом шукали собак. Ми помітили, що собак було дуже мало. На зупинці «Районна лікарня» ми побачили жінку продавця квітів, яка дуже сильно плакала. Вона розказала, що 15 хвилин тому приїжджали ловці і застрілили 3-х її кураторських собак. Одного з них вона за свій кошт лікувала після аварії. Жінка бігла за ловцем та на колінах благала «вбийте краще мене, а не його!!!».Люди на зупинці кричали і плакали, діти закривали очі руками. За словами цієї жінки (Олена 096-335-35-84) вона говорила з молодим чоловіком який був з ловцем. Як пізніше вияснилося, то був Черешня. Він запевнив що собак (мертвих, яких за лапи волочили у мішку по землі) везуть у притулок…Звичайно ж жодної собаки у притулок не привезли… Жінці стало погано, вона навіть не могла говорити, так сильно вона плакала…Шарік (так звали цього собаку) був її найкращим другом, надзвичайно добрий великий пес, спокійний та терплячий, любив абсолютно всіх. Надзвичайно розумний, він вмів гарно випросити смачненьке…Жінка навіть не може згадувати все це без сліз…

Славік та я вирішили піти до ХКП «Спецкомунтранс». Туди також приїхали члени нашої організації Главінський Олександр та Бойко Іван (вони як раз на таксі везли до лікарні тяжко хвору безпритульну собаку). Разом, я, Іван, Саша та Славік зайшли до приймальні, де запитали де можна знайти Черешню, на що нам вказали на двері директора і дозволили зайти.

Там нас не просто не захотіли слухати, а відверто кажучи, йдучи на справжній кримінал, випихали з приміщення.

Ніхто окрім прокуратури навіть не намагається нам допомогти…Міліція відмовилася прийняти заяву стосовно незаконних убивств тварин, ЗМІ відмовилися показувати це по телевізору…

Також нагадуємо, що представники нашої організації та волонтери мають беззаперечне право бути присутніми при відлові собак. І це не один раз обговорювалося. Однак 12.04.11 Китаєвич виїхав на виклик і відмовив нам у проханні бути присутніми при цьому. А це прямо порушує концепцію по регулюванню чисельності безпритульних тварин. Я як заступник голови Правління зателефонувала пану Грабару, запитала чому нам не дозволяють бути присутніми при відлові, на що він відповів «Ви заважаєте мені працювати. Я не хочу з Вами говорити» і поклав слухавку.

Вчора став відомим ще один жахливий факт. В той самий день, 11.04.11, абсолют в іншому районі міста (бар Лакоста, Зарічанська, мікрорайон «Думка») були вбивства собак. Охоронці підтвердили, що приїжджала біла газель 92-24 та убила зі шприцемета двох охоронних собак, а потім закинули їх за лапки у машину, де було більше 15 трупів тварин, повна машина…Після себе полишали повно ампул, одна з яких є у нас. Назва на ній – ДИТИЛІН. Нажаль, це не є доказом для слідства, так як вилучена вона була не міліцією, а є не забороненою у звичайній медицині, тому тяжко прив’язати її через стільки часу до злочину…

Черешня поновлений у правах. Його відкрито підтримують і веде себе він упевнено і нахабно. Спецкомунтранс не хоче виїжджати з нами разом, і це підтримала влада, мотивуючи тим, що більше ми не будемо з ними їздити щоб не заважати…У своїх показах він завірив, що собаки вели себе агресивно і він їх присипив, адже вони могли нести загрозу сказу. Але згідно закону лише ветлікар має право евтаназії…Нажаль таке порушення максимум відобразиться доганою, не більше…

Сьогодні пан заступник міського голови Анатолій Лаврентій сказав, що ніби то від Вас наша організація отримує кошти на стерилізацію вуличних тварин, і не витрачає їх по призначенню, а також що усі ми від Вас отримуємо зарплатню. Просимо Вас від імені організації спростувати цю інформацію у своєму листі до пана Лаврентія та пояснити йому яким чином витрачаються нами спонсорські кошти з Німеччини. Лише за один місяць ми на свій рахунок зібрали коло 1700 грн (170 євро) лише на стерилізацію та перерахували це на ветклініку. Це дало змогу стерилізувати ще 10 собак, а одже врятувати їх від загибелі…Однак пан Лаврентій неодноразово сьогодні наголосив, що ми не робимо нічого і наша допомога – це ніщо.

Шановні німецькі друзі! Ми звертаємося до Вас по допомогу, адже зараз ми просто загнані у глухий кут і можемо розраховувати лише на Вас, наших помічників, адже Ви завжди підтримували нас у складну хвилину.

Просимо Вас надіслати листа на ім’я міського голови Сергія Мельника, заступника міського голови Анатолія Лаврентія з роз’ясненням про німецькі гроші та цілі на які можемо чи не можемо ми їх витрачати, а також вказати, чи маємо ми право витрачати гроші надані спонсорами на лікування певних хворих собак на стерилізацію вуличних тварин, подальшу долю яких ми не можемо прослідкувати, чи отримуємо ми від Вашої організації зарплатню за свою роботу, і чи правдива інформація, яку надають нам постійно у міській раді про те, що у Німеччині спершу винищили усіх собак, а потім створили притулок, і що єдиний метод зменшення чисельності собак – їх лише часткова стерилізація та винищення більшої частини тварин (на яких не вистачило коштів на стерилізацію). Також ми просимо Вас виставити інформацію про цей випадок на Вашій інтернет сторінці, хотілось би щоб небайдужі люди Європи знали про всі ці жахіття, які відбуваються у нас тут, в Україні…

З повагою, та найкращими побажаннями,

Заступник Голови Правління Олена Голубнича