Хм,знову ми самі…Самі боронимо від свавілля,знущань.вбивств…бездомних тварин. На жаль,в цей раз наші партнери з організації “Hundehilfe-Ukraine” змогли у нас погостювати лише 3 дні. 
Але за цей короткий час вони були для нас знову ж таки вагомою моральною і матеріальною підтримкою.
Кожен з нас,членів організації «Врятуй життя»,щодня думає:скоро має бути легше.Незабаром цьому божевіллю на вулицях нашого міста Хмельницького прийде край.Але,як сказала пані Людвіг, «це лише початок»…І, як то не боляче,не кожен песик чи кішка будуть врятовані нами, більшість з них,14 000 бездомних ,отримають лиху та наглу смерть…Бо хоча вже давно діє «Закон України» про захист тварин,так само,як і «Програма…» міської влади про гуманне контролювання чисельності бездомних звірят(шляхом кастрування чи стерилізації) ,тварин і далі убивають, мордують.
Про це ми писали і пишемо, це ти, небайдужий друже, бачиш сам практично щодня. І ті, хто це робить,роблять це з надзвичайно брутальним цинізмом.
Декотрі тварини таки мають щастя вижити. Бо ми, або хтось з ЛЮДЕЙ, вчасно підoспів на допомогу.
Але щасливчиків лише одиниці.
Наприклад,Султан.
Він, разом зі своєю сестричкою народився у притулку...Забрали ми його з величезною раною на боці від покусу собак, сильніших за нього...
Сьогодні він у нашому притулку такий:
Стася,
точніше Страшок, так «мило» назвали її бідолаху і весь час хотіли з цього світу звести.Мовляв,кому потрібна така гидотна?!
