Сьогодні в обід мені подзвонила Алла і сказала, що один з моїх вцілілих  Баскервіліків поранений, сидить у підвалі її будинку і дуже сильно виє. Я в телефон чула як він плакав-це було жахливо. 

Я забралася і побігла до Алли. Спочатку сама зайшла у підвал щоб знайти малюка, але далеко пройти не змогла і вернулась назад. Через декілька хвилин до нас приїхав Алин чоловік-Максим. Ми з ним разом спустились у підвал. Собаку ми шукали хвилин 7. Знайшли його аж у самому кінці підземелля, малюк сидів у горі мусора, досок, битого скла та всілякого сміття. Спочатку песик до нас підійшов, виявилось що він не може вставати на задні лапи, і було видно як йому боляче. Ми намагались зловити Баскера, але він утік від нас, і заліз в закинутий підвал. З великими силами Максиму вдалося закинути петлю (ми її зробили з повідка) на шию песика і витягнули його з гори сміття. Проте малюк сам по собі дуже дикий, а ще від отриманих травм та шоку, він став дуже диким, кусався, кидався на нас, намагався вирватись. Таким способом ми би його не змогли завезти до лікаря. Недалеко від нас лежав якийсь старий чемодан. Максу вдалося зловити Баскера за холку і ми засунули його у чемодан. Потім поїхали до лікаря.

Коли ми приїхали у лікарню-постала ще одна проблема-як огляну собаку, адже він на усіх кидається. Макс хотів накинути йому на морду петлю з тканини, але Баскер весь час виривався, нам допомогав чоловік, який поруч стояв, але нічого не виходило. Так ми промучились більше години. Потім до нас вийшов лікар (нажаль незнаю як його звати), тоді він разом з Максом намагалися вгамувати собаку і накинути йому на мордочку петлю, але нажаль нічого не виходило. Малюк весь час виривався, гарчав, намагався вкусити нас.

Через деякий час приїхав  наш лікар, звичайно він не міг провести повний огляд собаки, але по тому що він побачив було ясно, що у собаки перелом позвоночника, і він по-перше сильно травмований, а по-друге так як він дикий-його лікувати неможливо, ми навіть не могли його нормально зловити щоб провести нормально огляд і зробити рентген.І шансів на повне виздоровлення немає.

Нажаль малюка довелось усипити. Я не можу навіть згадувати той момент....Це було жахливо...Розуміти, що собаку, якого ти завжди кормиш, якого любиш (не дивлячись на те що він дикий, гарчав на мене, а коли був маленьким навіть укусив мене), доведеться...приспати... 

Я досі не можу заспокоїтись. Ми похоронили малюка недалеко...

Йому було лише 6 місяців, а він за цей короткий час пізнав багато страждань та наруги над собою. Люди завжди ганяли його, та його родину, кидались у них палками і не давали їсти. А йкщо біля малят стояла мисочка з їжею чи водою, то люди просто напросто викидали її у смітник, аби малеча поскоріше вмерла з голоду.

Я сподіваюсь, що він зараз у кращому світі, разом зі своїми братиками та сестричками, а також тіткою, яка була для ньогомамою, поки справжня мама шукала для малят їсти...

Біжи по радузі малюк. Я вірю в те, що тобі зараз там добре, тебе ніхто не ображає, і у тебе є власна мисочка з їжею-якої ти ніколи не мав.

І пробач нас малюк за те що образили тебе...За те, що не змогли тебе врятувати...Нажаль, ще одна не змогла знайти щастя на цій землі. На землі жорстокості і болю.

Мені одне заспокоює душу, що завдяки добрим людям, ми змогли полегшити стражнання Баскера, адже якби його не побачили і не зловили, то невідомо скільки ще б він ось так промучився, бігав битільки на передніх лапках, волочачи задні за собою на попі, і стирав своє мохнате тільце об бите скло, залізо та всіляке сіття...

Хочу виразити велику подяку Алі Орловській та її чоловіку Максиму, без них би нічого не вийшло, також лікарям яки намагалися врятувати невинне життя. Від усього сердця дякую Вам!!!!