Хтось викинув, бо не потрібні. Хтось підібрав, бо шкода. Треті отруїли (застрелили, скалічили), бо, можливо, і самі затюкані з дитинства однолітками, батьками, власними комплексами.
І доки не припиниться конвеєр розведення і викидання живих іграшок на вулицю, примітивного, шариківського ставлення до тварин, доки цим питанням всерйоз не займуться державні мужі, не буде кінця-краю жорстоким безкарним убивствам.
«Вам місце у психлікарні»
Необхідно ввести обов'язковий облік, заохочувати людей реєструвати тварин, надаючи пільги на лікування та стерилізацію, вважають захисники тварин.
У члена Хмельницької громадської організації «Врятуй життя» Любові Прушинської двоє дітей, молодшій дівчинці всього п’ять. Але більша частина вільного часу, за словами жінки, йде на собак, які, без таких, як Люба, навряд чи виживуть. На її рахунку сотні підібраних вилікуваних і прилаштованих.
«У нас по всьому місту є люди, небайдужі до цієї проблеми, - каже жінка. - Ми маємо офіційний рахунок, на який всі бажаючі можуть перерахувати гроші. Так, Віктор Вікарчук, колишній депутат міської ради, дав нам на стерилізацію тисячу гривень. Школа № 24 перерахувала 400 гривень. Були люди, які давали по сто-двісті гривень…
Проте, є й такі, які, за своїм призначенням, мали би вчити добру і смиренню. Однак… На території, що належить церкві по Свободи, 2 з дозволу колишнього батюшки, отця Миколая, багато років стояла будка, в якій жив пес. Отець Даниїл, новий настоятель, вирішив забрати будку. На наше запитання: «А як же терпіння? Любов до братів наших менших?», він відповів: «Вам місце в психлікарні»... Будки на території церкви вже нема».
Сусідка пані Любові, інтелігентна жінка, викладач, підтримує її, і вони удвох опікуються більш ніж сорока собаками, які живуть на вулиці: роблять уколи, щоб не гуляли, щеплення, прилаштовують цуценят. Паралельно лікують хворих і скалічених. Ось тільки-но відходили двох паралізованих собак, упродовж місяця щодня возили на крапельниці та процедури, масажували, вчили ходити…
Словом, роблять усе, щоб бездомних тварин на вулицях стало менше. В місяць на це все жінка тратить майже півтори тисячі гривень. Минулого року вона за свої кошти стерилізувала вісім собак. Однак, сьогодні їх усіх потруїли.
«Днями якийсь психопат знову труїв собак, - каже волонтер Антоніна А. - Більше десяти собак з ранку до вечора билися в конвульсіях, захлинаючись кривавою піною. Серед отруєних був і хазяйський пес, якого власник - лежачий інвалід - випускав гуляти самого. Постраждав і маленький песик, якого після важкої травми ми виходжували майже рік, і якого обожнювали діти. У нього був такий напад, наче при епілепсії. Його ламало і вигинало більше трьох годин, доки нещасний не помер.
Я завжди дивуюся таким людям. Стріляють, травлять, ріжуть… А потім плачуться, чому вони (їхня дитина, дружина) важко хворіють, чому на них одна за одною сипляться всілякі біди, чому… Вони не розуміють, що зло нікуди не йде. Воно завжди повертається, і чіпляється до найслабших - дітей».
Людмила Давидюк, голова міської організації «SOS» вже рік, щодня, о шостій ранку разом з бригадою «Спецкомунтрансу» сідає в машину і відвозить собак на стерилізацію. У місті її знають, і люди, переймаючись подальшою долею своїх підопічних, напряму телефонують їй, щоб вона проконтролювала відлов і стерилізацію тварин.
«Ми з Любов’ю Прушинською займаємося не лише тваринами, які живуть у місті, - каже Людмила. - Ми допомагаємо усім, хто потребує захисту від живодерів, у якому б кінці області вони не жили. Так, нещодавно, зуміли поставити на місце мешканця Нижніх Вовківців Хмельницького району, який убивав котів».
За словами волонтера Валентини Пономаренко, мешканки Ракового, у мікрорайоні мешкало чимало собак соціалізованих, щеплених. Але роки два тому там з’явився маніяк-живодер, який витруїв усіх собак на вулиці. «Тільки-но з’явиться собака, через якийсь час дивишся - вже лежить отруєна, - каже жінка. - Минулої осені він отруїв вісьмох цуценят, які жили на пустирі. Я його бачила, коли вигулювала свого пса: років 30, коротко стрижений, вгодований, з широким обличчям. Пізно ввечері йшов з пустиря з ліхтариком, - ходив, напевно, дивився на результати своєї роботи, аби потім на своєму живодерському сайті описувати «роботу по звільненню свого мікрорайону від блоховозів».
Волонтер Ольга Є. живе сама. Тому всю себе, весь свій час і все зароблене віддає бездомним собакам. Світлана Т. за власні гроші зробила міні-притулок, де живе 27 собак. Щодня після роботи жінка їде в інший кінець міста годувати собак, на яких витрачає абсолютно все зароблене.
«Влітку підібрала собаку з важкою черепно-мозковою травмою, - розповідає хмельничанка Наталя. - Перелом нижньої щелепи, ніг, тазу, пошкодження внутрішніх органів… Око і морда в крові, ні їсти, ні пити не може. Я думала, може, машина. Лікар же сказав, що, скоріш за все, хтось із двоногих відігрався на тварині. Зараз у мене п’ять таких собак-інвалідів - в однокімнатній квартирі».
Їх тисячі: викинутих, забутих, голодних, беззахисних, покалічених. Хто винен - зрозуміло, а от на питання, що робити, відповісти дуже важко.
Звичайно, є багато добрих людей, які нагодують, пригріють, вилікують. Але є й інші, які називають себе догхантерами, чию сутність можна зрозуміти з листування на їхньому сайті.
Країна живодерів
Догхантери - («мисливці на собак») - люди, які, утворивши інтернет-товариство, за власною ініціативою винищують вуличних (точніше, як прийдеться) собак. Зазвичай, вони настільки законспіровані, що не знають один про одного абсолютно нічого.
І це було би смішно, якби не було так сумно і страшно. Від того, що дорослі дядечки, які чи то з помсти за свій страх перед песиками, які їм й до коліна не дістають, і які в більшості своїй не те, що вкусити, навіть гавкнути бояться, чи то через комплекси, під покровом ночі, ховаючись як злодії, труять нещасних тварин.
Ну, не віриться, що дорослий, самодостатній чоловік, з пристойної родини, без комплексів та сексуальних розладів тинятиметься вулицями в пошуках бездомних собак, шукатиме аптеку, де можна взяти ліки-отруту. Думатиме, як обманути аптекаря, а потім ретельно готуватиме частування для собак, запихаючи таблетки в ковбасу, сир і навіть у цукерки... Частування для соціалізованих, стерилізованих і щеплених собак з кліпсами і ошийниками, які живуть у дворах, які довіряють усім, беручи їжу з рук, для цуценят, які, за словами волонтерів, навіть помираючи від страшної отрути (а з ними це відбувається набагато швидше, ніж з дорослими тваринами), намагаються лизнути руки своїм катам.
Ті ж, з почуттям виконаного обов’язку і глибокого задоволення йдуть додому, всідаються за комп’ютер і один наперед одного описують свої «подвиги», виставляють страшні фото та відео.
«Був сьогодні після роботи на пляжі. Скалічив собаку породи ротвейлер, зламав їй кілька ребер, пару лап і довго бив ногами її і господаря. Не х… собаці вдавати захист території».
«Шакалів треба відстрілювати, а зоошизі уколи в пузо від сказу в кількості 144 штук без анестезії!».
«Шкода, що офіційний відстріл заборонений завдяки зоошизі, тому єдиним законним способом позбутися бродячих псів є отрута. Щодо уколів зоофілам - не допоможе. Їх потрібно в психушку».
«Пропоную стерилізувати скотолюбів-людиноненависників разом з їх улюбленими собаками».
«Та цих скотолюбів і зжерти можна! Раз вони вважають собак членами своїх родин, значить, вони не люди, а тварини, а тварин можна їсти!».
До речі, шарикови аж сичать від ненависті до захисників тварин. Коментуючи приїзд німецької принцеси Майї фон Гогенцоллерн, яка відвідала Україну з приводу дикої ситуації, щодо бездомних тварин, живодери пишуть: «Тупорила принцеса оскаржує просту арифметику. Ні х… ця коза не зробить. Недовго гниді залишилося заважати людям жити своїм ідіотизмом».
Весь живодерський сайт забитий інструкціями про те, як і чим краще «лікувати блоховозів» (труїти собак).
Складають і викладають в Інтернеті карти собачих місць: де живуть і скільки. Тішаться вдалим полюванням і щиро засмучуються відсутністю жертв: «Ех, таке хр… літо видалося». «Проблемка виникла - потрібен піддослідний, а в окрузі таких вже немає. Точніше, взагалі ніяких немає. Довелося досить далеко від дому піти, в районі вже немає шавок».
«Мені на їхні страждання нас… Я гріх на душу запросто візьму...», - пише бойова подруга догхантера, можливо навіть, чиясь мати.
Страшно стає, - дорости до такого віку і пустити все своє життя на війну з собаками, і тими, хто їх підгодовує, викладаючи номери телефонів та адреси, закидаючи їх погрозами. А ще, вигадуючи дикі історії про покусаних собаками дітей.
Але не в собаках справа. Догхантери - це люди з комплексами, прихованою образою, а через це - злістю на всіх і все. Подібні до Чикатила, який теж починав з нічийних тварин. Тих, що з’являються на вулицях саме завдяки нам. І з’являтимуться й надалі, адже «добрі люди» не дадуть вичерпатися цьому нескінченному потоку смертників.
Що робити, якщо собака отруїласяСимптоми отруєння (з’являються протягом 2-3 годин): порушується координація, тварина задихається, з рота йде піна, починається блювота, конвульсії, деякі собаки несамовито виють.
Якщо не вжити заходів, смерть настає через 4-5 годин.
Перша допомога: при появі перших симптомів вколоти в стегно вітамін В6 (до 10 мл за раз, колоти кожні три години), викликати блювоту (постійно поїти, навіть насильно, давати активоване вугілля).
Л. Вересова,
"Народна газета "Є!"
http://www.proskurov.info/news/society/8416-2011-11-24-12-14-20#.Ts49pR2KSSQ.vk
|
