Ось і наступила довгоочікувана весна на "ТЕРИТОРІЇ ЖИТТЯ". Її приходу чекали усі жителі. Малючки всі бігають та радіють. Деякі навіть не хочуть сидіти у вольєрі, і весь час намагаються вирватись, щоби досхочу набігатись.

Попередню розповідь про нас можете прочитати тут.

А тепер настав час розповідати далі. Адже усі ростуть і хочеться про них розповісти.

Нещодавно сталась прикра подія. Нашого Мікі дуже сильно покусали собаки. У нього не було видно ока та сильно порване вухо. Але малюк по трошки почав оговтуватись. Ми його кололи уколами, я мастила мазю, яку привезла пані Ута у грудні за що говорю їй ще раз велике спасибі. Мазь дуже добре допомогає, і вущко вже майже не гноїться. Мікі почуває себе набагато краще. Уже виходить з будки і кожного ранку зустрічає мене. Тож будемо сподіваться, що невдовзі малюк повністю оговтається.

Весь цей час від Мікі ні на крок не відходить його бойова подруга-Чупа. Хоча вона боїться людей дйже сильно, вона завжди біля Мікі. Навіть намагається його охороняти від мене, напевно ревнує, але знає, що я Мікушу у неї не заберу. Я ще ні разу не бачила щоб Чупа покидала свою територію. Вона завжди біля будки і далі чим на 50 метрів нікуди не відходить.

Далі йде територія Герди. Вона у нас здається самою відважною, може спокійно вийти за територію, гуляти там, але щойно побачить незнайомих людей-одразу тікає додому.Так, саме додому..... Адже це місце стало для Гердана, так само як і для інших собак домом. Гердан дуже любить посміхатися. Як тільки я до неї йду,вона одразу мені починає посміхатися і біжить щоб її гладили.

Ось так граючись з Гердою я дохожу до Рекса. Рекс у нас бойовий пес. Він завжди на поготові охороняти свої володіння. І хоча він здається добрим та лагідним, а чужих людей проганяє добре. ЙОго всі бояться, бо він полюбляє підкрстися ззаду, та напасти так, що ніхто навіть ойкнути не встигне... Але до своїх, Рексік найкращий. Він дуже любить коли до нього рпиходять, гладять його, і рохказують йому який він чудовий охоронець.

З Рексом також живе подруга. 

Нещодавно у нас появилась нова собачка. Ми її назвали Йошкою. Так ось. Йошка завжди біля Рекса, спить у його будці, і забирає його їжу. Вона завжди сама перша. Якщо їсти, то Йошка, так само як і гратись. Навіть глисти проганяти Малючка прибігла перша.... Вона завжди прагне бути у центрі уваги, і у неїце добре виходить. 

Далі живе чудова собака-Мотя. 

Вона завжди чує що я йду і вже чекає на мене. Це сонечко схоже на дуже великого зайця. Коли до неї підходиш-вона ховається у траві, пригинає голову до землі і вискакує на тебе. Я її завжди називаю сліпеньким шпіоном...

І завжди дивуюсь їй. Мотя повністю сліпа собака, але вона завжди чує як хтось йде, і ще здалеку розуміє, своя це людина йде чи чужа. Також вона добре орієнтується. КОли ми її випускаємо гуляти, вона знає куди їй йти, і зараз уже не вдаряється ні об що. Дуже чудова собака. І вона завжди відповідає взаємністю. 

Далі мене чекають мої кабасіки-Чернушка, Тася, Берта та Боня. Про них взагалі потрібно писати окрему історію. Хоча вони сестрички і дуже схожі, але характери у всіх різні. Вони схожі лише у декількох речах-однаково випрошують їжу, завжди заступаються одна за одну і коли їх випускаєш з вольєру, то вони наче ураган, змітають все на своєму шляху, і завжди достають дорослих собак.

Чернушка завжди править балом. Вона як сама старша сестричка старається керувати малючками-правда у неї це не завжди виходить. Вона дуже лагідна і схожа на пані. Ніколи не буде ходити по грязюці чи калюжах, і завжди їсть та п'є тільки з чистої мисочки.

Тася. Мала у нас керівник маленької банди. Вона завжди сама перша біжить щось втворити. То пакета розірвати, то когось обгавкати, то поставити свої відбитки лап на моїх брюках-вона у всьому найперша. Ніколи не слухає Чернушку і намагається перебрати правління у свої лапи.

Берта. Берточка найлагідніша з цієї четвірки. Як тільки я до них прихожу-вона одразу намагається мене облизати з ніг до голови. Вона завжди лащиться і завжди біля мене. Маленька дуже любить коли її гладять і розповідають їй, що вона прекрасна.Мені інколи здається що вона не вміє сердатися, її можуть ображати, а вона в цей час всеодно намагається поцілувати кривдника.

Боня. Мені інколи здається що Берта підкидиш. ВОна взагалі не схожа на своїх сестер. На відміну від шибушних сестер-Боня спокійна, вона боїться усього. Навіть мухи. Мені з нею спочатку було дуже важко, але зараз вже трішки дівчинка привикла до людей, і менше боїться. Сестрички завжди їй допомогають, витягують на прогулянку, завдяки іншим собакам Боня почала підходити до людей, і я сподіваюсь, що невдовзі Бонька перестане боятися тих-хто колись їй зробив боляче.

І ось такі у них ігри.

Ось такі чудові собаки живуть на "ТЕРИТОРІЇ ЖИТТЯ".

Хоча вони усі різні-у них спільна доля. Вони усі колись постраждали від людей, кожен по своєму, одному відрубали заживо хвоста і хотіли втопити, іншого обмотали колючим дротом, декого вивозили в поле, декому просто чимось бризнули в очу і вона осліпла, а дехто просто втік шукати кращого життя. 

І ось вони всі тут. Тут вони почувають себе захищеними, вони знають що їх завжди накормлять, приласкають, і ніколи...ніколи не будуть знущатися над ними. 

І хоча усі собаки тут захищені, всеодно деякі з них шукають господаря. Якщо хтось з вас зацікавився одним з цих чудових створінь-пишіть та дзвоніть за тел. 068-504-48-99

Вона будуть дуже вдячні вам за нову домівку.

З повагою Поліна та усі мешканці "ТЕРИТОРІЇ ЖИТТЯ"!!!!!